Одне з великих зимових свят, яке завжди гучно відзначали наші діди і прадіди, - день Андрія. Особливо його полюбляла сільська молодь. Адже на андріївських вечорницях хлопці та дівчата розважалися, парубки залицялися до дівок і таким чином обирали собі пару. Про ті давні веселі звичаї цікаво дізнатися і сучасній молоді.
Отож напередодні свята Андрія, яке відзначається 30 листопада, працівники Яготинської центральної бібліотеки для дорослих провели спільно з користувачами, здобувачами освіти 1-А курсу КЗ КОР «Чорнобильський медичний фаховий коледж» та їхньою наставницею В.Г. Гутник народознавчу годину «Вечорниці на Андрія».
Ох і весело ж було на тому святі! Дійство проводилося у світлиці при бібліотеці, обладнаній в народному стилі, і це допомогло відчути колоритну атмосферу давніх часів. А ігри, забави і ворожіння нагадали молодість наших предків.
Бібліотекар Л. Товстенко та методист коледжу, викладач української мови та літератури В. Гутник розповіли про давні способи ворожіння, якими відразу скористалися дівчата. Вони дивилися в дзеркальце, намагаючись побачити судженого, витягували з макітри папірці з чоловічими іменами. А саме напередодні Андрія, у ніч на 30 листопада, спробують ворожити, поклавши гребінець під подушку, щоб наснився майбутній жених, який прийде розчісувати волосся. Або ще можна поставити під ліжко чашку з водою, поклавши на неї три прутики з віника - присниться суджений, який переведе через місток. Також увечері на Андрія дівчата можуть вийти на вулицю і спитати ім'я у першого зустрічного чоловіка або хлопчика, щоб дізнатися, як буде звати їхнього жениха.
Можна ще гадати за допомогою взуття – викладати дівочі чобітки до порога, чий швидше його торкнеться, та дівка першою вийде заміж.
Молодь довідалася про те, що на андріївських вечорницях готувалися особливі страви – вареники з капустою, перцем і сіллю, пампушки, узвар. Але головною була калита – круглий корж з маком, родзинками і діркою посередині, як у бублика.
Калиту використовували у розвагах - корж підвішували до стелі, і парубки повинні були кусати його. Так і зробили на заході – дівчата внесли на рушнику калиту, а хлопці підвісили її та обрали пана Калитинського, найвеселішого з-поміж хлопців, який і заправляв розвагами. Всі хлопці по черзі побували паном Коцюбинським – сівши верхи на коцюбу, під'їздили до пана Калитинського і намагалися вкусити калиту. Як не старався пан Калитинський усіх смішити і не допустити до калити, але декільком хлопцям все-таки вдалося вкусити її. А по закінченні забави калиту, як і годиться, розділили між усіма учасниками вечорниць.
А скільки сміху було, коли почали гратися в Панаса! Ця гра також була колись невід'ємною від святкування Андрія. Обирали Панаса, зав'язували йому очі хусткою, і кого той впіймає, той ставав Панасом.
Хлопцям дуже сподобалася розповідь про те, що в давнину в ніч на Андрія парубкам дозволялося безкарно бешкетувати (робити збитки) – знімати ворота у дворах та кидати у річку, затягувати вози на хати, розбирати сараї, закривати шибки у вікнах папером, ставити опудала з гарбузів, щоб дівчата лякалися, і багато чого іншого. Правда, в наш час краще до таких розваг не вдаватися (хіба зі згоди господарів), бо й поліцію можуть викликати. А от дівчатам ворожити можна.
Отож вечорниці на Андрія залишили по собі море вражень та позитивних емоцій і в організаторів, і в майбутніх медиків. Адже всі забави проводилися невимушено і щиро, з молодечим запалом, енергією та веселими жартами.
