Люди - інтелектуальні і духовні істоти, які належать двом світам: природному та соціальному. Ми самі створюємо світ навколо себе, без якого просто не можемо існувати. Споконвіків, люди адаптовувалися до світу природи і соціуму. Пристосовувалися до навколишнього середовища, створюючи своїми руками красу і порядок. А ще, з давніх-давен, привчені до землеробства. Справа, до якої українці завжди ставляться з повагою та любов’ю, адже родючі землі нашої країни нас годують.
Знову гучний звук пронизливого сигналу сирени реанімобіля почула Київщина. Щоразу він занурюється в середину і дістається глибини людської душі. І коли дорогами несеться автомобіль обласної “екстренки” під неповторний супровід сирени та проблискових маячків, попри щемливий біль, який з’являється в середині кожного, розумієш важливу місію наших медиків: вони в черговий раз поспішають врятувати найдорожче, що є у людини - життя.
Квітневого сонячного дня бригада 727 підстанції екстреної медичної допомоги м.Березань була направлена на чергування до села Перемога Броварського району Київщини. Виклик отримали в село Лукаші, що неподалік від населеного пункту Перемога. На кваліфіковану допомогу очікував 58-річний чоловік.
Ще о 4-й ранку стан мужчини різко почав погіршуватися. Все говорив дружині, що минеться. Однак, пекучий біль у черевній порожнині сковував усі рухи. Жінка звернула увагу на надмірну пітливість свого чоловіка і викликала місцевого фельдшера з сільського фельдшерсько-акушерського пункту. Подібні симптоми чоловік відчув вперше в житті.
Жінка-медик оглянула пацієнта і, не зволікаючи ані хвилини, набрала короткий номер “103”. Оперативно-диспетчерський відділ Київського обласного центру екстреної медичної допомоги направив бригаду №727 на виклик.
“Доїзд до зазначеної адреси виявився непростим. Суцільне бездоріжжя цієї місцевості. Ми безперервно були на зв’язку з колегою, яка, власне, нас і супроводжувала, і зустріла. По приїзду, ми побачили змученого болем чоловіка, який перебував у свідомості”, - ділиться подробицями виклику керівник бригади фельдшер з медицини невідкладних станів Людмила Бахмацька.
Жити метою, а не проблемою
В медиків обласної “екстренки” одна єдина спільна мета: вчасно виявити і прикласти максимум зусиль, щоб врятувати. З огляду на стан пацієнта, наша бригада невідкладно знімає електрокардіограму серця і направляє стрічку з результатом черговому кардіологу оперативно-диспетчерського відділу. Після оцінки фахівця, приймається рішення негайно провести синхронізовану кардіоверсію.
“Ми діяли згідно встановленого протоколу по проведенню даної маніпуляції: поінформували пацієнта, встановили довенний доступ, підключили до монітору, аби контролювати серцевий ритм, знеболили, провели седацію для полегшення чутливості при проведенні медичної процедури. Далі - електроімпульсна терапія”, - долучається до розповіді колеги фельдшер з медицини невідкладних станів Марина Філімон.
З першого розряду нашим медикам вдалося відновити серцевий ритм пацієнта. Як і годиться, після проведеної медичної процедури, фельдшери повторно знімають кардіограму, тримаючи зв’язок з черговим кардіологом. На контрольному знімку вже чітко видно гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST, що є підтвердженням інфаркту міокарда у пацієнта. Під час анамнезу, за словами медиків, чоловік ні разу не скаржився на болі та дискомфорт в області серця, хронічні захворювання в сім’ї заперечували. Однак, чоловік зізнався, що напередодні мав фізичне навантаження. Мужчина весь день плідно працював на городі: перекопував землю, готуючи грунт до посадки городини.
Коли прийшов час, чоловіка підготували до транспортування на госпіталізацію до Бориспольської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування.
Перемістивши пацієнта до салону санітарного транспорту, де знову підключили до монітору і пильнували серцевий ритм недужого. Вирушили в дорогу…
“Доїзд до лікарні виявився ще тим “квестом”, - ділився враженнями водій санітарного транспорту Михайло Худоба, - дороги не те що погані, їх просто немає. Розбиті вщент. До Борисполя довелося діставатися через Баришівку. Ну і, звісно, по такому бездоріжжю і швидкість була безпечною”.
А справа ось в чому. 4 населені пункти, с.Перемога, с.Лук’янівка, с. Рудницьке та с.Лукаші, розташовані по одній лінії траси і є сусідами. З 28 лютого 2022 року по квітень того ж року, населений пункт Перемога, де знаходиться наш пункт постійного базування екстреної медичної допомоги, був окупований російським військом. Під окупацію потрапили також Лук’янівка, Рудницьке і Лукаші.
Село Лукаші, до речі, постраждало не менше за свої сусідні населені пункти. У березні 2022-го рашисти облюбували сучасну, обладнану усім необхідним, школу і на першому поверсі навчального закладу зробили штаб. Згодом, все наше майно окупанти розграбували і вивезли. Про тодішні події очевидцям й досі важко згадувати. Точніше, це неможливо забути! На очах українців, безбожно і масово розстрілювали односельчан, знищували будівлі, підривали дороги. Ось чому тепер, де була окупація наших земель на Київщині, цей край Броварського району залишається й досі без доріг.
Але, де наша не пропадала. Попри всі негаразди і наслідки нашого сьогодення, ми продовжуємо безперебійно працювати 24/7, залишаючись на варті життя кожного нашого пацієнта.
Чоловіка доставили до приймального відділення закладу охорони здоров’я в стабільному стані і ясній свідомості. Швидкого йому одужання! А Вам, колеги, бажаємо стійкості духу і ніколи не здаватися. Впевнено крокувати до своєї мети і досягати її! Разом до перемоги!
